В нинішньому році українці відзначають 27-ту річницю прийняття Конституції незалежної України. День Конституції – 28 червня, згідно з текстом основного закону України, є державним святом. На початку XVIII століття, в 1710 році, була опублікована Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика. Документ встановлював права та обов’язки членів Війська Запорозького і, за оцінками істориків, став однією з перших європейських конституцій Нового часу. Чинності  конституція Орлика, однак, так і не набула.

З розпадом Російської імперії Україна отримала шанс на незалежність, який спробувала реалізувати, в тому числі, і прийняттям власного основного закону. Центральна Рада УНР затвердила Конституцію 29 квітня 1918 року. Цей день, на жаль, став останнім днем існування Центральної Ради – вона була повалена гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським. Апарат Скоропадського, в свою чергу, опублікував «Закон про тимчасовий державний устрій України» – установчий документ, в якому закладалися основи української державності. З приходом радянської влади конституційний процес незалежної України припинився. Конституції УРСР публікувалися в 1919, 1929, 1937 і 1978 році. Лише розпад Радянського Союзу дозволив країні відновити розробку власного основного закону і затвердити його у 1996 році.

Як приймали конституцію 1996 року.
Нова українська Конституція народжувалася в логіці складних політичних ігор і подолання правових проблем, пов’язаних зі становленням молодої держави. З моменту здобуття незалежності Україна користувалася радянською конституцією, що дісталася їй “у спадок”, і яка, незважаючи на глибокі зміни, не відповідала сучасним вимогам. Робота над новим основним законом почалася відразу після здобуття країною незалежності, але постійно страждала від політичних і особистісних конфліктів. Серйозним кроком до Конституції став Конституційний договір, підписаний 8 червня 1995 року президентом Леонідом Кучмою та спікером Ради Олександром Морозом. Документ передбачав ухвалення нової Конституції протягом року після його підписання. Після цього робота активізувалася: Конституційна комісія, що складається з експертів-правознавців, науковців і юристів, представила перші напрацювання майбутньої Конституції вже в листопаді того ж року. Перші положення Конституції, представлені на суд народних депутатів, стали активно піддаватися критиці і «доопрацюванню» з боку парламентських фракцій і груп. Паралельно, правки в документ вносила і Конституційна комісія, а між президентом Кучмою та спікером Ради Морозом виникли серйозні протиріччя. Робота над новою Конституцією могла затягнутися на роки. В червні 1996 року процес знову зайшов у глухий кут, Кучма прийняв рішення винести спірні статті проекту Конституції на загальнонаціональний референдум. Раді було поставлено ультиматум: або депутати знаходять консенсус і голосують кожну статтю Конституції, або рішення віддається електорату. Результати такого голосування складно було прогнозувати через полярності позицій основних політсил та посилення протидії Росії.

Ніч з 27 на 28 червня стала історичною – Верховна Рада, незважаючи на всі суперечності, приступила до обговорення та прийняття Основного закону, розглядаючи одну статтю за іншою. Головний доповідач Михайло Сирота провів на парламентській трибуні 23 години. О 9 годині 18 хвилин 28 червня Конституція України була прийнята – в її підтримку проголосували 321 депутат, при 45 голосах проти і 12 тих, хто утримався.